Подарунки

Так, подарунків тут дітям дарують немало, тобто багато, а якщо точніше - дуже багато. Але мій досвід базується тільки на тому, що я бачила в своїй хост сімї. Не всюди так, десь менше, а десь мабуть більше.

Як виявляється дітям подарунки приносить не тільки Санта, а і батьки. Тобто батьки дарують їм ще подарунки від свого імені. І не тільки батьки, а також бабусі, дідусі, тітки, двоєрідні брати, сестри, близькі друзі і т.д. (тобто вже можна собі в голові робити по-тихеньку підрахунок). Також родичі не лише дарують подарунки дітям, але обмінюються подарунками між собою; батьки дарують подарунки вихователям і вчителям; всі розсилають один одному відкритки з привітаннями. Короче - все дуже серйозно. Але знову ж таки - це все базується тільки на тому, що я побачила в своїй хост-сімї.

Було трохи дивно, що подарунки під ялинку почали класти ще задовго до Різдва. Це були подарунки не від Санти, а від родичів, але все-рівно було трохи дивно. Санта кладе подарунки в шкарпетки, що висять на каміні кожному члену сімї (переважно він туди кладе всякі фінтіклюшки), і дітям ще також залишає ті подарунки, що вони найбільше хотіли. Порівняно з родинними подарунками, Санта приносить не багато - 3-4подарунки.

Отже сьогодні зранку діти вже були на ногах о 7.30. Спершу ми відкрили ті подарунки, що Санта приніс, а потім перейшли до родинних. Цей процес тривав з 8:00 до 11:00. Я отримала 5 запакованих подарунків (разом з шкарпеткою від Санти), але тотальна сума моїх подарункі трохи більша, бо в коробці могло бути трохи більше ніж один. Я не очікувала стільки подарунків.

Своїй хост-сімї я також зробила презенти. Один з тих, що я найбільше пишаюсь - це серветка, яку я сама вишила (пізніше просканую її і сюди загружу). Ну це і довгий процес - вишивання!

Ось така от тут подарункоманія на Різдво. Правда моя хост сімя мені говорила, що вони своїм дітям не дарують багато подарунків на дні народжння, Різдво компенсує все. Тому мабуть діти так його і чекають.

Мері Крістмес!

Ось тут вже і Різдво. Аж не віриться. Може не віриться, бо мій різдвяний біологічний годинник налаштований на святкування Різдва 7 січня, а не сьогодні. Але це не біда - святкую цієї зими два Різдва:)

Отже як Різдво тут виглядає і з чим його тут їдять.

24 грудня тут називають Крістмес Ів (перед-різдвяний вечір). Деякі сімї готують смачну святкову вечерю, деякі ні. Моя хост сімя як такої вечері цього року не робила, бо пообідали ситно. Ввечері моя хост сімя і я пішли до церкви на різдвяну службу. Вони ходять в лютеранську церкву. Було цікаво подивитись на їхню святкову службу. Тривала вона приблизно годину. Гарне було закінчення служби - світло вимкнули, всі прихожани мали запалені свічки в руках і співали колядку "Свята ніч, тиха ніч".

Потім ми поїхали додому і діти залишили Санта Клаусу печиво і молоко, а оленям Санти посипали на дворі вівсянку, щоб знайшли дорогу до їхнього дому.

Ранок сьогодні почався з розпакування всіх подарунків, яких було зовсім немало (про це в наступному записі).

Сьогодні також День народження моєї бабусі. Я звязалась зі своєю сімєю через скайп і мала можливість побачити майже всю свою родину, що приїхала на святкування бабусиного д/н - всіх своїх тіток, бабусю з Белза, Альону, Вітю! Так класно було їх побачити і почути!

Зараз моя хост-сімя готується до святкової вечері. Традиційні блюда на Різдво, які готуємоя хост сімя - це індик, картопля пюре і кукурудзяна запіканка. Але знову ж, мабуть кожна сімя має свої традиційні різдвяні блюда.

Посмішка...

Сьогодні, коли я вийшла з дому, щоб провести Герета на зупинку, те, що я побачила на тій машині, що я воджу, ввело мене в стан шоку на пару хвилин. На лобовому вікні машини гарненько лежало собі повідомлення про..... штраф!!!!!

Я спершу не могла допетрати, де я могла це заробити. На повідомленні писло, що це з мого колдеджу парковки. Але я не бачила повідомлення після свого екзамену, який в мене був в обід. Потім я згадала, що я також їздила ввечері у свій коледж на урок сальси. Але я заплатила за парковку!

Такі повідомлення кладуть у конверт, тобто я зразу не бачила, що було написано в моєму штрафі. Коли я його дістала, то там було наступне: "Дякую за твою посмішку, ти зробила мій день кращим" і підписано Констянтин (записка була англійською, імя наше). Я не зразу зрозуміла, що це не штраф:) Я все шукала на тій бумазі скільки я маю заплатити. Коли до мене дійшло, що це не штраф, я подумала, що хтось перепутав машини і що записка не мені була призначена. Потім я подумала, що може це один хлопець з моєї групи, який сам з Росії. Чому я так подумала? Бо імя було з наших країв, а він єдиний кого я знаю з наших країв (щойно згадала, що того хлопця звати Максим, а не Констянтин). Але коли я до нього посміхалась? І нарешті до мене дійшло. Нарешті осягнула мене істина! Я згадала, що коли виходила з парковки (коли йшла на урок сальси) то побачила поліцейську машину з поліцейським в середині (він відповідальний за парковку був). І йому я посміхнулась і помахала рукою (так, одна з особливостей штатів, що люди тут посміхаються один одному на вулиці, в магазинах. І це, до речі, приємно. Правда в коледжі студенти не дуже посміхаються один до одного, крім друзів звичайно). Він і є автором мого "штрафу". Мабуть поліцейським люди тут не дуже посміхаються.

Цей прикол зробив мій день кращим:) Ніколи не задумувалась, що твоя посмішка може так багато значити для іншої людини.

Пізніше просканую той "штраф" і в блог загружу.

Номер телефону мені ніхто не залишав:) (це щоб не було підозр, що він мені "штраф" залишив з якоюсь специфічною метою).

Надіюсь це буде моє перше і єдине повідомлення про штраф:)

Що там страховка?

Прийшов мені лист в понеділок від страхової компанії, де вони описали всі витрати на зубного. І як виявилось зуб мій коштує не 488 а 988. Так, я була також в шоці. Мій лікар, коли показував мені витрати сказав, що зуб коштуватиме мені 488, а моя страховка покриває 500. Як я зрозуміла, моя страховка покриє тих 488, але що він мав на увазі (як тепер виявляється) 488 - це те, що я повинна була заблатити, а 500 - це те що моя страховка ще йому мала доплатити. Він просто мені не показав кінцеву ціну. Прикол правда. А також, коли вони мені виписали рахунок, там було розписано тільки $60 і в кінці мого рахунку все-таки писало 988. Я була на стільки рада, що моя страховка покриває витрати, що проігнорувала ту цифру. У вскому випадку я б все-рівно заплатила за ту коронку тоді, якби знала, що це коштуватиме дорожче. Але, що мене дратує так це те, що дантист не вказав мені повної ціни зразу, в рахунку не було розписано повністю за що я заплатила, а також, що це таааак дорого!!!! Добре, що страховка хоч заплатила половину.

Моя регіональний директор, сказала, що це дивно, що вони мені відразу не вказали повну ціну, але також сказала, що це часто трапляється, що рахунок не повністю розписаний.

Ось такий-от "прикол" вийшов. Досвід, досвід....

Маунт Вернон (20.11.10)

Це маєток першого президента США Джорджа Вашингтона. Дуже класне місце! З одного боку будинку річка, з іншого - поле і ліси. Було дуже класно побувати в середині будинку, де все залишеється в тому ж стані в якому було 200 років тому! Трохи дізналась більше про історію США. Було цікаво.

Як мене туди занесло?

В суботу 20 листопада під час Walkathon познайомилась з дівчиною з Хорватії. Вона мені і запропонувала поїхати в цей Маунт Вернон в неділю.

День Подяки

Гарна традиція. Святкують цей день в останній четвер листопада. Дуже нагадує українські свята - наготували багато і наїлись багато:) Тільки одне не співпадає, не має тут напились багато. Так, багато тут не пють порівняно з українською традицією. Найсильнішим напоєм за вечір було вино. Жінки переважно пили вино, а чоловіки пиво. Основні блюда - це індик, начинка до індика (цікаво те, що дехто кладе начинку в середину індика, а дехто просто так робить цю начинку і все-рівно вона називається "начинка" хоча такої функції вже не виконує), картопля пюре, ще запіканки різні з кукурудзою, горохом, а на десерт - традиційний гарбузовий пиріг. До моєї хост-сімї ще завітали друзі, було цікаво поспілкуватись з ними.

На вихідних їздила у Філадельфію. Познайомилась з молодшим братом Йозефа. Нарешті побачила "Гаррі Поттер 7". Дуже класно зняли його! Можливо я так говорю, бо книжку рік тому читала і не памятаючи деталей важко сказати, які події у фільм не включили.

Підготовка до Різдва тут починається наступного дня після Дня Подяки. Моя хост-сімя вже нарядила ялинку і весь дім, який тепер мені нагадує трохи святковий новорічний магазин. Ще не передивилась всі новорічні прикраси в будинку. Не звично трохи, що новорічний настрій починається так рано. Але я зовсім не шкодую, що він починається так рано.

Божевільні танці...

Ну не такі вже і божевільні. В коледжі, де я вивчаю психологію, зараз проходять безкоштовні уроки сальси! Сьогодні було перше заняття. Нарешті я вибралась на заняття танців!!! Ура! Як не дивно, але співвідношення хлопці:дівчата було 50:50:) А також було класно, що коли ми почали танцювати парами наша інструктор, кожного разу, коли ми практикували якийсь інший крок, казала нам міняти партнерів. Тобто по-колу я протанцювала майже з половиною хлопців в групі. Наша інструктор аргументувала цей підхід тим, що так скоріше можна краще навчитись танцювати. А також це класно, бо можна познайомитись з людьми в групі.

Сьогодні мені подзвонили від зубного. Моя постійна коронка вже готова до інсталяції. Їду наступного тижня до лікаря. Також я подзвонила сьогодні в свою страховку і вони сказали, що повернуть мені гроші на протязі наступних двох тижнів. Це добре! Точніше це супер!:)

Завтра іду в школу Герета. Їхній клас організовує обід в честь Дня подяки.

Вчора

був класний вечір. Я поїхала на зустріч опер. Як не дивно (але чому це дивно має бути?) але я отримала масу задоволення від тої зустрічі. Мабуть тому, що там всі були такі ж як і я - опер. Ми наготували дітям солодкого перекусу (не закусу:)), обігнали нашу сусідню групу. Вони приготували 300 пакетів , а ми 500. Я познайомилась з новими опер. Приємно було побачити обличчя, які я вже бачила раніше. Зявляється відчуття більшої привязаності до опер, яких я знаю.

Класна новина. Та компанія, на автобусі якої я одного разу добиралась 5 годин до Філадельфії і 6 годин назад, зробила акцію - безкоштовно квитки можна придбати на певні рейси. Я так і зробила. Придбала квиток в Пітцбург, куди я поїду під кінець грудня.

І про що писати?...

Наступила творча криза, називається.

В мене все добре. Трохи простудилась, бо все моє хост-сімейство застуджене ходить. Надіюсь скоро пройде. Мама, не переживай, температури немає, горло полоскаю і вдягаюсь тепло:)

Зараз сиджу над домашнім завданням з психології. Лінь писати, але треба зробити.

Завтра в мене зустріч з моєю опер групою. Ми будемо робити їжу для дітей з мало-забезпечиних сімей (баняками ми на кухні стукати не будемо, тільки зробимо суміші шоколаду, горіхів, марш-мелоу (зефір) і печива). А в суботу у Вашингтоні відбуватиметься Walkathon (слово похідне від Marathon - марафон, тільки замість "mar" є слово "walk", що означає "ходити", тобто учасники цього Walkathon будуть проходитись, а не бігти). Ця подія присвячена бездомним людям. Гроші зібрані з Walkathon надійдуть організаціям які допомагають бездомним. Як вони збирають гроші - кожен хто проходить Walkathon платить/донує 50$ за участь і таким чином допомагає бездомним. В моєму випадку (а також інших опер з моєї групи) хост-мама однієї опер, компанія якої є спонсором цього Walkathon, спонсорує Walkathon кожної опер. Мені пройтись не лінь + я ще ніколи не брала учать в такій події і приємно допомогти бездомним.

Життя тут за океаном далі йде своїм ходом. Остання з цікавих подій - я нарешті сходила на боулінг. Завжди хотіла це зробити, але не зорганізувала чомусь такий похід в Україні. Було дуже цікаво і я трохи навчилась як той мяч треба кидати. За мячем ні разу не полетіла і це вже добре:)

Час нарешті все-таки зробити те д/з з психології...

Хелоувін і його "солодкі" наслідки

Ого! Щойно таку картину з вікна своєї кімнати побачила!... По дорозі бігла лисиця! Так, тут можна і лисицю і оленя побачити з вікна! Але вони переважно зявляються з лісистої сторони будинку, а не на проїзній частині прогулюються. І так, та лисиця крадькома через дорогу добралась до нашого газону і в кущах заховалась. Але потім!.... зявилася ще одна лисиця (чи лис) на дорозі (вони вирішили собі прогулянку під зорями на ніч зробити, чи як?) і пішла в тому ж напрямку, що і перша. Біля хащів друга зупинилась і почала очікувати першу, була односекундна сутичка і потім вони розбіглись в різні сторони. Мабуть тут дика природа так близько біля людей перебуває, бо ця територія була їхньою повноцінною домівкою доки люди не зявились тут. А коли люди зявились, то мабуть лісним жителям не було куди йти, або не хотіли вони йти, бо тут їх ніхто не чіпає (так, людей з рушницями серед білого дня тут не побачиш:) і це добре).

І так Хелоувін. Святкування пройшло класно! Мою хост-сімю і мене запросила на вечерю одна знайома сімя. Вечеря була класна! Там було ще 3 сімї. Для дітей зробили окремий стіл, ще купу забавок в хелоувінському стилі кожній дитині на стіл поставили. Повечеряли, а потім діти пішли в своїх костюмах trick or treat, що означає "або западло ми вам зробимо, або солодощі давайте" (грубий в мене вийшов переклад, якийсь трохи зеківський, але щось краще в голову не приходить. Сидить в голові російське слово, яке достовірно передає значення слова tick - шалость).

Отже, пішли діти цукерки вициганювати. Та сімя, що нас запросила на вечерю, живе в районі де дуже багато будинків і дітей також. І це було так класно спостерігати за зграями дітей, які бігали від дому до дому за тими цукерками!:)) Чарівна магія свята витала в повітрі. Деякі люди так по-хелоувінівськи прикрасили свої будинки! Деякі були навіть досить страшні. Ще дехто робив забави для дітей в своїх будинках. На приклад, одна сімя зробила зі свого будинку шабаш для відьм. Ті діти, які мали костюм відьми могли зайти в середину. В мене хоча костюму того не було, але мене пустили подивитись як там в середині. А там діти могли собі поїсти, в ігри побавитись і щось придбати. Інша жіночка (це було справді страшнувати, особливо, якщо дивитись на це очима дитини) відкрила двері своєї хати і стояла по-середині коридору в костюмі відьми, підсвічуючу лице знизу ліхтариком і тримаючи миску з цукерками в руках. Отже ті, хто хотів цукерки отримати мали зайти в середину її хати. А вона ще таким голосом хриплим говорила... Не знаю чи я б наважилась в своєму пятирічному віці зайти в ту хату. Герет (хлопчик за яким я дивлюсь) потім мені сказав, що це було справді страшно.

Назбирали цукерків діти купу!!!! (вони їх в кошики матерчаті збирали, а взагалі колись люди в наволочки цукерки збирали). Коли ми прийшли додому з гостей і збирання цукерків, то малеча почала сортувати свої цукерки. Взагалі в деяких сімях енна кількість цукерків після Хелоувіну є проблемою, бо батьки не хочуть, щоб діти їли так багато того цукру, діти звичайно ж не хочуть прощатись з нажитими непосиленою працею цукерками. Але моя хост-сімя має прекрасну традицію (принаймні цей прийом ще буде працювати декілька років). Вони дозволяють своїм дітям вибрати 10 цукорків, а все решта вони складають в кульок і залишають на ніч для Switch-Witch (відьма-обмінювачка). Та відьма типу приходить вночі і забирає цукерки, а дітям залишає якийсь подарунок за цукерки. Розумний вихід з нелегкої ситуації. І діти раді і батьки.

Також щодо назбираних цукерків, то рекомендується батькам перевіряти цукерки перед тим як діти їх споживатимуть. Я була шокована, коли почула наступне. Бували випадки, що в середині тих цукерків, що діти назбирали, батьки (це я в загальному говорю батьки, не моя хост-сімя) знаходили голки, леза!!!!!!!!!!!! Можете собі уявити!!!!!! Я була в шоці!!!! Мені ще досі в голову не вкладається, що є люди, які хочуть так нагло скривдити дітей:(

Перейдемо до хорошого. Короче тепер в нас вдома можна сказати шоколадний міні-склад (ті цукерки, що типу для Switch-Witch були) тільки діти цього не знають. Хоча не таке це вже і хороше, бо купа цукерків в хаті потребує великої сили волі (для мене особливо).

Я не могла дочекатись того Хелоувіна і одна причина - це звичайно цукерки! Наїлася я їх в неділю і в понеділок їла. Так їла, що на Твіксі зламала один зі своїх зубів:( І це ж Твікс! Печиво в шоколаді! Не грильяж! Перше, що я подумала: "Невже там голка була, чи ще якась фігня", друге - я не могла повірити, що зламала свій зуб! Короче, день вдався на славу. Переживала я не так за зуб як за те, що тут послуги дантиста коштують, скажемо, недешево. Так хотілось відтягнути вирішення цієї проблеми, але добре, що я почала діяти оперативно. Подзвонила до свого місцевого директора. Вона мені дала телефон дантиста і пояснила як страховка на зуби працює. Моя страховка на зуби оплачує тільки екстремальні випадки, типу, коли ти не можеш дотерпіти до закінчення програми, щоб полікувати зуб. Ну, в мене такий випадок (принаймні я так вважаю, в страховій компанії, вони по-своєму вирішують). Я була рада, що страховка оплачує хоча б екстремальні випадки, бо коли я зламала свій зуб, то думала, що прийдеться самій лікування оплачувати. Я подзвонила в ту зубну клініку, записали мене на середу (я була приємно здивована, що так швидко, хоча з іншого боку не хотілось мені туди йти. Як згадаю звук бурильної машини... :((() В клініці лікар сказав, що мені треба ставити коронку на зуб!!!! Уявляєте!!!! Коронка! Нікого не хочу образити, але коронка в мене асоціювалась зі старшим віком. Я була справді розстроєна. Дантист сказав мені, що я свою емаль сточую. Я ніколи зубами не скрегочу! Але він сказав, що багато людей скрегоче зубами під час сну. Це капець. Найгірше, що ти ж не можеш цього контролювати! Тому він і сказав, що треба ставити коронку, якщо просто пломбу поставить, то та пломба зламається швидко, бо не буде їй за що триматись. Мабуть не багато людей будуть із захопленням читати ці деталі, але я більше пишу для того, щоб поділитись досвідом, може в когось подібна ситуація. І так, чекає на мене ще один візит до дантиста незабаром, щоб постійну коронку поставити.

Обійшлось це лікування в $488. Так, недешево. Мене ще досі жаба давить. І я надіюсь, що моя страховка поверне гроші. Якщо поверне, то лікування обійдеться мені тільки в $100 (це те deductable про яке я раніше писала). Цукерків після того випадку я два дні не їла і зараз їх їм рідко. Хоч якийсь плюс. Хоч люблю я солодке, але не таке воно вже і корисне.

Пригоди в метро

Ось і Хеловін вже сьогодні. Тиждень пройшов швидко. Щодо моїх попередніх вихідних, то на вечірку хеловінську ми з Йозефом не пішли. Просто було лінь:) і настрою не було іти туди. Як це парадоксально не звучить, бо я справді спершу хотіла туди піти. Таке зі мною трапляється інколи.

Цього тижня бабуся і дідусь поїхали додому, лафа скінчилась, одним словом:).

Як не дивно, але минулого тижня було дуже тепло - 20-25 градусів тепла!!! Це не є типічно для цієї території. Глобальне потепління наступає! Надіюсь снігу в квітні тут не буде!

В пятницю мене запросила до себе в гості польська сімя. Не знаю, чи я про них розповідала. Дуже приємна сімя і в мене знову була можливість поспілкуватись по-польськи і переконатись, що щось по-польски я та й знаю:)

Вчора у Вашингтоні тут була велика подія. Два комедіанти робили шоу в центрі міста (типу як наш квартал критикують владу і т.п.). Мене туди запросила сестра Мері - Хіларі. Ми повинні були зустрітись в центрі о 11.00. Коли я добралась до метро, то там відбувалось наступне. Вееееличезна черга простягялась за межами метро. Я звичайно в тій черзі стояти не хотіла і просто пішла на пряму в середину (я бачила, що деякі люди так і робили). Але коли я зайшла в середину, то я зрозуміла чому одні люди були в черзі, а інші собі нормально в метро заходили. В черзі стояли ті люди, які не мали квитка на проїзд, або грошей на їхній проїзній карточці. І та велика черга людей стояла до авторматів для купівлі квитків чи поповнення карточки. Ну і можете вгадати як події для мене склалась далі. По іронії долі я не мала грошей на своїй проїзній карточці, не поповнила останній раз коли їхала на метро (я в цьому ніколи і потреби не бачила поповнювати на перед). І пішла я в саааамий кінець черги. Іти прийшлось довго і я не жартую, черга була як в мавзолей - кілометрова (в мене фотки навіть є). Це було ШОООООСЬ!!!!!! Я стояла в тій черзі і думала, чому ж я ту карточку раніше не поповнила!!!!! Але черга рухалась досить в нормальному темпі. Спереду мене була пара, яка тільки після 20 хв. стояння в черзі зрозуміла, що в черзі стоять тільки ті, що квитків не мають, вони мали. Щасливі вони покинули нашу чергу. Але через секунду повернулись і запитали чи я сама, бо вони мали один лишній квиток!!!!:))) Я так зраділа!!!!!! Я надіялась на таке чудо, чесно кажучи:))) І я щаслива пішла з ними в метро. І квиток мій не пройшов:( мабуть він вже був використаний. І я нещаслива пішла назад на своє місце в черзі:( Але час даремно не пройшов. Я познайомилась з однією парою зі штату Айова (в середині штатів знаходиться), поспілкувалась з ними, розпитала їх про те, куди я все-таки йду (бо я не докінця розуміла, що до чого), було цікаво. І так через 1годину 30 хвилин добрались ми до тої машини-автомат нарешті! Але чекало на нас ще одне випробування. Наша станція є лише передостанною, але так багато людей їхало з останної станції, що всередину могло протиснутись тільки декілька людей (тут люди не так штовхаються як в київському метро, якби так, то може я б вмістилась). І до чого ми додумались? Вирішили сісти в метро, яке їхало на останню зупинку, а потім з нього просто не виходити, а повернутись на нашу зупинку і їхати далі. І це спрацювало!!! І як виявилось багато людей з наступних зупинок так робили. І так нарешті через 4 години з того часу як я виїхала здому добралась я до центру. Людей - купа!!! Нагадало мені святкування 750 (? не памятаю точно чи це правильна цифра) річниці Львова, але звичайно людей тут було більше, бо Вашингтон може більше вмістити. Я знайшла Хіларі нарешті!!! УРА! Щодо того шоу, то чесно, нічого не зрозуміла, бо була далеко від сцени і просто сил вже не було зусереджувати свою увагу на ньому. Ми побули там деякий час і потім пішли погуляти містом. Ось така була субота пригодницька. Про Хеловін напишу пізніше.

Класний тиждень

Отже минулого тижня до нас приїхали бабуся і дудусь дітей. Класні люди! Бабуся понаводила порядок в холодильнику, в кладовці, в дитячих розмальовках (не те щоб в нас тут безпорядок був, вона просто все ще краще впорядкувала); побалувала нас смачною їжею (в неї російсько-німецько коріння, тому вона знає, що таке голубці і супи:)); також бабуся і дідусь багато допомагають з дітьми, тому звідси і стає зрозумілим чому тиждень цей в мене класний. Шкода, що вони скоро їдуть, з ними якось затишніше і спокійніше (мабуть тому, що коли діти не слухають вони дуже виручають:))

Щодо моїх минулих вихідних, то це була подорож! Я вже розказувала як замість 3 годин їхала 5 годин в Філадельфію. Але не повірите!... Назад я їхала 6 годин! На автостраді наш автобус трошки заділа машина з прицепом. Нічого серйозного, всі вижили:) Прицеп пошкодив праве дзеркало автобуса. Але та машина навіть не зупинилась, водій включив функцію "ігнор". І тут почалося переслідування! Наша водій пристроїлась за тою машиною і попросила одну з пасажирів записати номера машини, потім вона порівнялася з машиною на сусідній лінії руху і почала фафакати, щоб той зупинився. Мужик далі був на ігнорі. Потім вона почала кричати, щоб він зупинився. Врешті-решт він виключив функцію "ігнор" (мабуть подумав, що наступний крок - вона почне його таранити:))) Така настирлива жінка! Молодець!) Він зупинився і ми зупинились на краю автостради. Вона подзвонила диспетчеру, потім копам. Приїхав коп, не знаю, що він точно там робив, але мабуть штрафанув того мужика і пересвідчився, що він дав інфу своєї страхової компанії. Згідно закону, кожен водій повинен мати страховку на свою машину. Коли стається аварія, то водії аварії повинні викликати копів, обмінятись інформацією про свою страхову компанію і розїхатись (вибачайте, що апостроф не використовую, поки його тут найду, то багато часу на писанину піде). Але також кажуть, якщо аварія не серйозна, то можна копів не викликати, а просто обмінятись інфою страховки. Також не потрібно починати розмов типу "ти винен, а не я" (трохи не шарю, чому не треба про це говорити, треба про це вивчити детальніше). Що роблять страхові компанії? Твоя платить за ремонт його машини, його платить за ремонт твоєї машини (здається в нас така сама система вже є). Але ще тут така штука як deductable, без поняття як це перекладаєтсья і довго не могла зрозуміти, що це таке. Страховка то за тебе платить, але взалежності яка в тебе страховка, за кожен випадок, що та страховка буде оплачувати витрати на ремонт, людина повинна сплатити певну суму. Така ж система і в медицині. Треба тобі сходити до лікаря перевірити очі (на приклад) і за один візит до лікаря, тобі треба заплатит цей deductable, а всі інші витрати з цього візиту до лікаря оплатить страховка (але інколи цікаво, що візит може коштувати менше ніж це deductable, але тобі все-рівно треба його заплатити, хоча можливо я помиляюсь, не зовсім впевнена в цьому своєму твердженні).

І так, повертаючись до автобуса. Питання з тою машиною з прицепом вирішили. Щодо автобуса і пасажирів, то ми повнні були чекати на інший автобус, бо не могли їхати лише з одним робочим дзеркалом. Як нам повідомила водій, той інший автобус був годину їзди від нас. Ми чекали годину... другу... вже третя почалася і ще того автобуса не видно і не чути. Повезло деяким пасажирам, що один з автобусів тої компанії (інший рейс з Філадельфії) зупинився і підібрав з нашого автобуса людей, які мали з собою лише ручну клажу (без гігантських сумок). Я була серед тих щасливчиків. Не знаю як довго чекали всі інші на той інший автобус, який був лише "годину" їзди від нас. Ось така була подорож. Так як я приїхала в Вашингтон тільки о 18.00, а додому десь о 19.00 я пропустила зустріч зі своєю групою опер і тому ніякого пампкіна я ще не вирізала і фотки в мене відповідно немає, щоб вам показати, але нічого, думаю я наздожену цей процес вирізання гарбузів наступного тижня зі своєю хост-сімєю. Тоді і фотки виставлю.

Завтра їду до Філадельфії знову. Так як бабуся і дідусь ще тут, то я можу поїхати зранку, а не ввечері:) В суботу Йозефа група буде святкувати Хелоувін. Відповідно треба якийсь костюм придумати. Так як я про це тільки вчора дізналась, то часу в мене на підготовку не багато. Але не зважаючи на труднощі з творчою фантазією і обмеженість в часі, я хочу піти на ту вечірку. Це буде моя перша Хелоувін парті. Я думала і про Пеппі Довгу Панчоху, і про Пірата, і про Герміону (короче герої прикид яких не так важко "зліпити" з "підручних матеріалів"). Але тут я згадала, що я завжди хотіла Відьмою побути на якесь таке свято і костюм не так важко "зліпити". Найшла в дітей (в них костюмів хелоувінських багацько) шляпу відьомську, можна сказати костюм на 50% готовий. Бабуся ще мені допомогла знайти якісь стрічки, так що ще тою відьмою буду на Хелоувін:)залишилось надягнути все чорне, що маю і... готово. Мітлу б тільки не забути...:))) Напевно відьом там буде багато, то це буде не тільки Хеловін вечірка, а і відьомський шабаш:)

Зараз іду вже спати. Як не дивно, тут мій біологічний годиник працює трохи не так як в Україні. Спати я лягаю приблизно біля 22:00. Ніхто мене не заставляє, я просто вже сонна в цей час. Може б варто було б переглянути, що я тут написала, але ліньки, тому вибачайте, якщо щось не зрозуміло.

Як і обіцяла

Минулі вихідні були класні! В суботу зранку я поїхала з однією сусідською сімєю на одну ферму. Так як тут нема такого, що люди живуть в селі і мають своє хазяйство – один з доступів до корів і садів – це ферми. Деякі ферми заробляють плюс гроші на тому, що влаштовують для людей розваги. На приклад на тій фермі, де я була минулого тижня був лабіринт на кукурудзяному полі, екскурсія по фермі на фірі тракторній (на тій фермі вони корів тримають), показували нам як масло самому можна зробити з вершків і т.д. Що я для себе дізналась про корів, так те що коричневі корови дають жирніше молоко ніж чорно-білі. Було дуже цікаво і приємно вибратись з міста. Природа тут, виявляється дуже подібна до Львівської області – ліси, поля. Трохи ностальгію мені навіяло. Після обіду я зустрілась з Кейтлін – вона була волонтеркою в Україні на заході. Ми з нею пішли на potluck (не знаю як це українською написати, бо в нас такого немає). Мені дуже подобаються potluck - це вечірка, на яку кожен приносить якусь їжу і в результаті стіл повний їжею і можна попробувати багато старв, які люди тут готують. Плюс я думаю це дуже економить час, бо не одна чи дві людини готують хавчик на цілу групу людей. Класно було б таке в Україні з друзями попробувати! Тут навіть День народження дехто так святкує. До речі я згадала, що в школі, було таке, що якось ми з класом мали йти на природу і кожен приніс щось з дому. Ага, тобто в нас таке є. Але тут це дуже часто можна зустріти. Отже ми з Кейтлін прийшли на ту вечірку. Це її група з універу вечірку робила. Я поспілкувалась з новими людьми. Було цікаво. Наступного ранку я зустрілась з Ені. Ната, ти її маєш памятати з таборів. І ти, Дануська також. Класно було зустрітись з ними, стільки спогадів.

В загальному тиждень пройшов добре. Правда мій пятирічний підопічний хлопчик влаштував мені пару концертів. В такі хвилини в мене враження складаєтсья, що один рік я не витримаю з тими дітьмиJ Але з іншого боку є такі моменти, що ті діти як янголи і ти тоді думаєш, як вони можуть бути інколи такими нестерпними! Дівчинка (3 роки) мені недавно сказала, що мене любить! Я подумала: «невже, і три місяці не пройшло!» Як не дивно, але це справді забирає багато часу поки діти привикнуть до нової особи в їхньому житті, ще й такої яка їм каже, що і коли вони повинні робити.

Також приїхали дідусь і бабуся дітей. І виявляється вони тоже класні люди! Дуже приємна пара! Я сама тішилась як дитина, коли вони приїхали і усвідомила, що вже забула це приємне очікування, коли до тебе їдуть дідусь і бабуся в гостіJ Бо ти знаєш, що вони тебе як внука\внучку будуть балувати солодким, будуть з тобою нянчитись, можливо десь заступатись перед батькамиJЄ в дитинстві такі моменти, що є тільки в дитинстві.

На цих вихідних поїхала в Філадельфію. 5 годин їхала на автобусі! Зазвичай поїздка триває тільки три години, але на тій автостраді сталась якась аварія і наша водій автобусу чекала, поки диспетчер дасть їй якийсь інший напрямок (так, тут можна побачити багато жінок, які працюють як водії автобусів. В насу була дуже весела жіночкаJ) Отже приїхала я десь біля пів шостої вечора. Так як бабуся і дідусь могли залишитись з дітьми, я виїхала о півдні. Вечір був класний. Я зустрілась з друзями Йозефа, до кого ми йдемо на весілля взимку. Це його друзі ще з коледжу. Класна пара. Потім ми з Йозефом пішли на оперу Отелло. Ми трохи запізнились і каса вже була закрита. Але одна жіночка, що там працювала дала нам квитки і навіть гроші не взяла! Опера була класна! Оркестр, оперні співаки, сцена, костюми! Короче варто було їхати 5 годин на автобусі заради такого класного вечора.

Повернення блудного сина...

Час летить! Аж не віриться, що вже осінь! Тут дуже тепло, літо одним словом.

Я вже адаптувалась. Привикла до своєї хост сімї і дітей. Вже нормально їжджу на машині і вмію користуватись громадським транспортом. Правда мені ще досі буває дивно, що я не вдома.

Навіть не знаю з чого почати, важко описати події останнього місяця за одним махом.

Ці вихідні в штатах подовжені, перший понеділок вересня тут святкують День праці типу як в нас День всіх трудящихся.....

це я намагалась місяць тому зробити запис в своєму блозі. Так, я знаю, я просто жахливо веду свій блог, може з непривички, а може тому, що я не дуже люблю писати.

Але я офіційно і прилюдно обіцяю, що з цього дня робитиму один запис в тиждень в своєму блозі!!!!

Ага, я знаю, це навіть для мене звучить...ммммм...смішно...

Але дива трапляються:)))

Отже сьогодні вже 7 жовтня. Наближається свято Хелоувін. Моя хост-сімя любить святкувати це свято і це класно, я зможу побачити і відчути свято на повну! Я люблю свята!!!! Мені трохи не хватає свят. Цікаво, якої саме частини свята мені не хватає - веселитись з друзями, чи.... ЇЖА!!!! Не подумайте, що я тут голодую:) зовсім навпаки! Я просто люблю їсти....мммм... їжа. Ха-ха, це вже звучить якось не по темі, можливо цю частину треба відредагувати:))))

Повертаюсь до теми Хелоувіна. І так, дім де я живу вже повністю екіпірований і готовий до свята. По всюду висять баба-йожки, чахлики-невмирущі, павуки, летючі миші і т.д., а... ледве не забула - гарбузи!!! звичайно, що гарбузи, як без них! До речі незабаром на наступних зборах моєї групи опер, ми будемо вирізати тим гарбузам цікави обличчя. Постараюсь фото свого пампкіна виставити сюди. Надіюсь я не забуду. Якщо забуду, нагадайте, будь ласка, кому дуже хочеться побачити моє творіння.

Щодо навчання тут, то я вибрала психологію. Це тільки вступ до психології - один семестр. Не подумайте, що я буду вже зразу професійним психологом:) хоча, було б непогано:)

Так, психологія мені дууууже подобається!!! Викладач класний (мій перший афро-американський викладач! Він по зовнішності нагадує Кріса Рока (коли це було згадано на першій парі, я поняття не мала хто такий Кріс Рок, але чого і кого не знайдеш в гуглі?) В мене є дві на тиждень лекції з психології. Але лекція ця - не просто лекція - це також дискусії. Спершу мені було досить стрьомно дискусувати на тій парі, але зараз я вже привикла і вже більше не червонію:)))))

У вівторок здала свій перший іспит з психології. Це був тест, який складався з 50 питань і знаєте як в американських фільмах вони показують - студенти сидять і заповнють такий невеличкий листочок з варіантами відповідей. Цей листочок потім в компютер, чи якийсь можливо інший апарат - і машина гавтоматично рахує бали.

В мене ще повинно бути два іспити і ще треба писати курсову - що я звичайно ДУЖЕ не хочу робити. Але побачимо як воно буде, можливо, якщо в мене цікава тема буде на курсову, то мені ще сподобається про це писати!

Щодо подорожей, то я багато не подорожую. Ну в Філадельфію звичайно часто подорожую. Була в Вашингтоні. Бачила білий дім (в реальності не такий він і великий як по телику показують). І взагалі в реальності, воно якось все не так помпезно виглядає. Це все через той телик. Також була в Філадельфії. Я і не знала, що там Рокі жив! Я була біля того музею де він по сходах бігав!!!

Я скучаю за домом і за друзями. Не хватає друзів. Щодо нових друзів, то в мене таких ще тут немає, є знайомі, але друзів - ні. Ну і звичайно за три місяці, хто може сильно другом стати. Але навіть знайомих небагато. Мабуть це тому, що моя повсякденність не перетинається з повсякденністю моїх ровесників. Якби я навчалась у ВУЗі з купою предметів, то б знайомих було б купа, так як кожного дня спільні пари. Тому мені потрібно прикладати трохи більше зусиль ніж звчайному студенту для нових знайомств. Важко знайомства підтримувати, так як у кожної знайомої людини свій графік життя і якщо нас нічого не обєднює, то відповідно і перетинатись нам потрібно попередньо домовившись. Але цих вихідних я все-таки вирішила бути більш соцільно-відкритою (чи як це сказати) людиною. Зустрінусь з деякими волонтерами, з якими познайомилась ще в Україні. До речі, недавно зустрічалась з Мері! Я така рада, що вона видужала після тої аварії! Було так приємно з нею зустрітись тут. Це таке тепле відчуття побачитись тут з людиною, яку я ще знала в Україні!!! Мабуть на мене чекають класні вихідні! Можливо з дозою ностальгії.

На сьогодні мабуть досить. Мене прорвало, називається:)))

До нових новин через тиждень!!!!!

Перший тиждень

Отож в пятницю мене зустріла на вокзалі не сама Ніколь, а вся сімя:) Дуже приємні люди.
В суботу вони мені трохи показали місто. В неділю я пішла з ними в церкву в яку вони ходять. Цікаво так подивитись, порівняти. Щодо понеділка-пятниці, то в мене був встановлений графік. Зранку допомагала Ніколь зібрати дітей в табір/садок. Ще я їх сама на машині не вожу, але вже мабуть з наступного тижня почну. Потім в мене був вільний час доки не приходила Сара (колишня бейбі-сітер). Ми з Сарою забирали дітей додому, а також Сара показувала, куди вона з дітьми їздила, що робила і т.д. До речі, дуже класна та Сара:) Щодо людей, то переважно всі привітні, легко з ними спілкуватись, заводити розмову, короче, люди тут більш відкриті. А на цих вихідних я нарешті зустрілась з Йозефом. Зараз сиджу в бібліотеці того коледжу, де він вчиться. Щодо погоди - то ще досі спека, так само як і в Україні, на скільки мені відомо.
Я вже по-тихеньку звикаю до нового середовища. Що мене вразило, так це те, що коли ти щось купуєш, то на ціннику стоїть вартість товару, але без ПДВ, а коли ти вже підходиш до каси, то тобі там ПДВ накидують. Ну, правда, тут ПДВ не 20% як у нас, набагато менше, і в кожному місті і штаті ПДВ може відрізнятись, але приблизно це 7%. Але всерівно не звично, коли ти підходиш, до каси, щоб розплатитись за товар, в тебе в голові та ціна, яку ти побачив на ціннику, а тобі говорять трохи іншу ціну. Також я сумую за свіжими овочами:( з городу або з овочевого базарчику. Тут все так, як вже є в наших супермаркетах - поділено, пофасовано і не дуже на свіжі овочі подібне. Ну базарчики тут також є, але я ще на них не натрапляла. Трохи скучила за нашим борщом, варениками, дирунами, голубцями. Треба буде якось зварити щось домашнє.

Вісточка з-за океану;)))

Ну ось я вже за океаном.
Долетіла нормально. Ще привикаю до 7годинної різниці в часі. Зараз я знахожусь в м.Стенфорд, біля Нью Йорку.

Щодо погоди, то тут - ЖАРА!!!! Хто памятає як було жарко декілька днів на початку червня у Львові - тут те саме, але мені здається, що в них вологість ще більша. Але прикол в тому, що ми попали в найжаркіший тиждень літа! В готелі всюди стоять кондиціонери, тому тут добре, а на дворі - парілка!!!

Зараз я перебуваю в готелі, де прохожу адаптацію. Тут ще є понад 160 опер. Ми проходимо курс адаптації, в нас є заняття зранку до вечора - підготовка перед тим, як ми розїдемось по сімям.

Що я робила останні два дні.
В середу в нас був підйом о 7.00.
В 7.30 - сніданок. Годують дуже добре!!! Багато фруктів овочів, мяса, десертів, їжа не є гостра, як я думала. Ніяких гамбургерів і чізбургерів:) А тарілки такі великі, що ти просто не можеш не заповнити всю тарілку їжею:) Але я бігаю, не переживайте, ще чікенбургери не зявились по бокам:)
А потім з 8.30-12.30 в нас були заняття, підготовлювали нас до того, що нас чекає, що ми повинні знати і так далі. Дуже цікаво, до речі.
О 12.30 - обід - дуже смачнючий. Їли мексиканську кухню! Але не гостру! Нас напевно пожаліли:)
Після обіду, я і ще група дівчат пішли в місто. Місто - гарне, чисте, великі будівлі.
О 15.00 продовжились заняття. О 19.00 - вечеря - також дуже смачна! (Щось для мене все смачне, мабуть часова різниця вплинула і на мої смакові рецептори:)))
Після вечері, ми натрапили на одну залу в готелі, де були танці (ми були одні танцюючі). Тренерка вчила нас танцювати африканський танець зумба, а потім і самбу, і чачача, і ще щось вчились танцювати. Короче, було ДУЖЕ весело і цікаво!:))) Після того я і ще одна дівчина пішли в басейн, який знаходиться в готелі. Басейн невеликий, неглибокий. І дууууууже хлоркою від нього несе. А я думала, що хлорка - це наше достояніє:) Але нічого, поплавали трохи, а потім я пішла спати. Відключилась моментально.

Сьогодні день був подібний, тільки ми також мали представників на заняттях з червоного хреста, які давали нам інформацію про першу медичну допомогу. Дуже цікаво!!!! І корисно!

Зараз багато дівчат поїхало на екскурсію в Нью Йорк. Я вирішила не їхати, бо дуже жарко і екскурсія буде дуже швидкою, тільки встигнуть побачити найвизначніші місця. Я хочу поїхати якось, щоб не спішучи розглянути достопремечательности. А також сьогодні я відчуваю себе досить змученою. Ще відхожу від різниці в часі, ще мій організм перестроюється.
Завтра виїжджаю до хост-сімї о 16.56, а прибуду в Вашингтон о 21.35. Мене на вокзалі зустріне Ніколь - моя хост-мама. Трохи переживаю. Але нічого, справлюсь. Якщо чесно, ще досі не віриться, що я тут не на тиждень, чи не на місяць, а на довше. Все як у вісні.