Пригоди в метро

Ось і Хеловін вже сьогодні. Тиждень пройшов швидко. Щодо моїх попередніх вихідних, то на вечірку хеловінську ми з Йозефом не пішли. Просто було лінь:) і настрою не було іти туди. Як це парадоксально не звучить, бо я справді спершу хотіла туди піти. Таке зі мною трапляється інколи.

Цього тижня бабуся і дідусь поїхали додому, лафа скінчилась, одним словом:).

Як не дивно, але минулого тижня було дуже тепло - 20-25 градусів тепла!!! Це не є типічно для цієї території. Глобальне потепління наступає! Надіюсь снігу в квітні тут не буде!

В пятницю мене запросила до себе в гості польська сімя. Не знаю, чи я про них розповідала. Дуже приємна сімя і в мене знову була можливість поспілкуватись по-польськи і переконатись, що щось по-польски я та й знаю:)

Вчора у Вашингтоні тут була велика подія. Два комедіанти робили шоу в центрі міста (типу як наш квартал критикують владу і т.п.). Мене туди запросила сестра Мері - Хіларі. Ми повинні були зустрітись в центрі о 11.00. Коли я добралась до метро, то там відбувалось наступне. Вееееличезна черга простягялась за межами метро. Я звичайно в тій черзі стояти не хотіла і просто пішла на пряму в середину (я бачила, що деякі люди так і робили). Але коли я зайшла в середину, то я зрозуміла чому одні люди були в черзі, а інші собі нормально в метро заходили. В черзі стояли ті люди, які не мали квитка на проїзд, або грошей на їхній проїзній карточці. І та велика черга людей стояла до авторматів для купівлі квитків чи поповнення карточки. Ну і можете вгадати як події для мене склалась далі. По іронії долі я не мала грошей на своїй проїзній карточці, не поповнила останній раз коли їхала на метро (я в цьому ніколи і потреби не бачила поповнювати на перед). І пішла я в саааамий кінець черги. Іти прийшлось довго і я не жартую, черга була як в мавзолей - кілометрова (в мене фотки навіть є). Це було ШОООООСЬ!!!!!! Я стояла в тій черзі і думала, чому ж я ту карточку раніше не поповнила!!!!! Але черга рухалась досить в нормальному темпі. Спереду мене була пара, яка тільки після 20 хв. стояння в черзі зрозуміла, що в черзі стоять тільки ті, що квитків не мають, вони мали. Щасливі вони покинули нашу чергу. Але через секунду повернулись і запитали чи я сама, бо вони мали один лишній квиток!!!!:))) Я так зраділа!!!!!! Я надіялась на таке чудо, чесно кажучи:))) І я щаслива пішла з ними в метро. І квиток мій не пройшов:( мабуть він вже був використаний. І я нещаслива пішла назад на своє місце в черзі:( Але час даремно не пройшов. Я познайомилась з однією парою зі штату Айова (в середині штатів знаходиться), поспілкувалась з ними, розпитала їх про те, куди я все-таки йду (бо я не докінця розуміла, що до чого), було цікаво. І так через 1годину 30 хвилин добрались ми до тої машини-автомат нарешті! Але чекало на нас ще одне випробування. Наша станція є лише передостанною, але так багато людей їхало з останної станції, що всередину могло протиснутись тільки декілька людей (тут люди не так штовхаються як в київському метро, якби так, то може я б вмістилась). І до чого ми додумались? Вирішили сісти в метро, яке їхало на останню зупинку, а потім з нього просто не виходити, а повернутись на нашу зупинку і їхати далі. І це спрацювало!!! І як виявилось багато людей з наступних зупинок так робили. І так нарешті через 4 години з того часу як я виїхала здому добралась я до центру. Людей - купа!!! Нагадало мені святкування 750 (? не памятаю точно чи це правильна цифра) річниці Львова, але звичайно людей тут було більше, бо Вашингтон може більше вмістити. Я знайшла Хіларі нарешті!!! УРА! Щодо того шоу, то чесно, нічого не зрозуміла, бо була далеко від сцени і просто сил вже не було зусереджувати свою увагу на ньому. Ми побули там деякий час і потім пішли погуляти містом. Ось така була субота пригодницька. Про Хеловін напишу пізніше.

Класний тиждень

Отже минулого тижня до нас приїхали бабуся і дудусь дітей. Класні люди! Бабуся понаводила порядок в холодильнику, в кладовці, в дитячих розмальовках (не те щоб в нас тут безпорядок був, вона просто все ще краще впорядкувала); побалувала нас смачною їжею (в неї російсько-німецько коріння, тому вона знає, що таке голубці і супи:)); також бабуся і дідусь багато допомагають з дітьми, тому звідси і стає зрозумілим чому тиждень цей в мене класний. Шкода, що вони скоро їдуть, з ними якось затишніше і спокійніше (мабуть тому, що коли діти не слухають вони дуже виручають:))

Щодо моїх минулих вихідних, то це була подорож! Я вже розказувала як замість 3 годин їхала 5 годин в Філадельфію. Але не повірите!... Назад я їхала 6 годин! На автостраді наш автобус трошки заділа машина з прицепом. Нічого серйозного, всі вижили:) Прицеп пошкодив праве дзеркало автобуса. Але та машина навіть не зупинилась, водій включив функцію "ігнор". І тут почалося переслідування! Наша водій пристроїлась за тою машиною і попросила одну з пасажирів записати номера машини, потім вона порівнялася з машиною на сусідній лінії руху і почала фафакати, щоб той зупинився. Мужик далі був на ігнорі. Потім вона почала кричати, щоб він зупинився. Врешті-решт він виключив функцію "ігнор" (мабуть подумав, що наступний крок - вона почне його таранити:))) Така настирлива жінка! Молодець!) Він зупинився і ми зупинились на краю автостради. Вона подзвонила диспетчеру, потім копам. Приїхав коп, не знаю, що він точно там робив, але мабуть штрафанув того мужика і пересвідчився, що він дав інфу своєї страхової компанії. Згідно закону, кожен водій повинен мати страховку на свою машину. Коли стається аварія, то водії аварії повинні викликати копів, обмінятись інформацією про свою страхову компанію і розїхатись (вибачайте, що апостроф не використовую, поки його тут найду, то багато часу на писанину піде). Але також кажуть, якщо аварія не серйозна, то можна копів не викликати, а просто обмінятись інфою страховки. Також не потрібно починати розмов типу "ти винен, а не я" (трохи не шарю, чому не треба про це говорити, треба про це вивчити детальніше). Що роблять страхові компанії? Твоя платить за ремонт його машини, його платить за ремонт твоєї машини (здається в нас така сама система вже є). Але ще тут така штука як deductable, без поняття як це перекладаєтсья і довго не могла зрозуміти, що це таке. Страховка то за тебе платить, але взалежності яка в тебе страховка, за кожен випадок, що та страховка буде оплачувати витрати на ремонт, людина повинна сплатити певну суму. Така ж система і в медицині. Треба тобі сходити до лікаря перевірити очі (на приклад) і за один візит до лікаря, тобі треба заплатит цей deductable, а всі інші витрати з цього візиту до лікаря оплатить страховка (але інколи цікаво, що візит може коштувати менше ніж це deductable, але тобі все-рівно треба його заплатити, хоча можливо я помиляюсь, не зовсім впевнена в цьому своєму твердженні).

І так, повертаючись до автобуса. Питання з тою машиною з прицепом вирішили. Щодо автобуса і пасажирів, то ми повнні були чекати на інший автобус, бо не могли їхати лише з одним робочим дзеркалом. Як нам повідомила водій, той інший автобус був годину їзди від нас. Ми чекали годину... другу... вже третя почалася і ще того автобуса не видно і не чути. Повезло деяким пасажирам, що один з автобусів тої компанії (інший рейс з Філадельфії) зупинився і підібрав з нашого автобуса людей, які мали з собою лише ручну клажу (без гігантських сумок). Я була серед тих щасливчиків. Не знаю як довго чекали всі інші на той інший автобус, який був лише "годину" їзди від нас. Ось така була подорож. Так як я приїхала в Вашингтон тільки о 18.00, а додому десь о 19.00 я пропустила зустріч зі своєю групою опер і тому ніякого пампкіна я ще не вирізала і фотки в мене відповідно немає, щоб вам показати, але нічого, думаю я наздожену цей процес вирізання гарбузів наступного тижня зі своєю хост-сімєю. Тоді і фотки виставлю.

Завтра їду до Філадельфії знову. Так як бабуся і дідусь ще тут, то я можу поїхати зранку, а не ввечері:) В суботу Йозефа група буде святкувати Хелоувін. Відповідно треба якийсь костюм придумати. Так як я про це тільки вчора дізналась, то часу в мене на підготовку не багато. Але не зважаючи на труднощі з творчою фантазією і обмеженість в часі, я хочу піти на ту вечірку. Це буде моя перша Хелоувін парті. Я думала і про Пеппі Довгу Панчоху, і про Пірата, і про Герміону (короче герої прикид яких не так важко "зліпити" з "підручних матеріалів"). Але тут я згадала, що я завжди хотіла Відьмою побути на якесь таке свято і костюм не так важко "зліпити". Найшла в дітей (в них костюмів хелоувінських багацько) шляпу відьомську, можна сказати костюм на 50% готовий. Бабуся ще мені допомогла знайти якісь стрічки, так що ще тою відьмою буду на Хелоувін:)залишилось надягнути все чорне, що маю і... готово. Мітлу б тільки не забути...:))) Напевно відьом там буде багато, то це буде не тільки Хеловін вечірка, а і відьомський шабаш:)

Зараз іду вже спати. Як не дивно, тут мій біологічний годиник працює трохи не так як в Україні. Спати я лягаю приблизно біля 22:00. Ніхто мене не заставляє, я просто вже сонна в цей час. Може б варто було б переглянути, що я тут написала, але ліньки, тому вибачайте, якщо щось не зрозуміло.

Як і обіцяла

Минулі вихідні були класні! В суботу зранку я поїхала з однією сусідською сімєю на одну ферму. Так як тут нема такого, що люди живуть в селі і мають своє хазяйство – один з доступів до корів і садів – це ферми. Деякі ферми заробляють плюс гроші на тому, що влаштовують для людей розваги. На приклад на тій фермі, де я була минулого тижня був лабіринт на кукурудзяному полі, екскурсія по фермі на фірі тракторній (на тій фермі вони корів тримають), показували нам як масло самому можна зробити з вершків і т.д. Що я для себе дізналась про корів, так те що коричневі корови дають жирніше молоко ніж чорно-білі. Було дуже цікаво і приємно вибратись з міста. Природа тут, виявляється дуже подібна до Львівської області – ліси, поля. Трохи ностальгію мені навіяло. Після обіду я зустрілась з Кейтлін – вона була волонтеркою в Україні на заході. Ми з нею пішли на potluck (не знаю як це українською написати, бо в нас такого немає). Мені дуже подобаються potluck - це вечірка, на яку кожен приносить якусь їжу і в результаті стіл повний їжею і можна попробувати багато старв, які люди тут готують. Плюс я думаю це дуже економить час, бо не одна чи дві людини готують хавчик на цілу групу людей. Класно було б таке в Україні з друзями попробувати! Тут навіть День народження дехто так святкує. До речі я згадала, що в школі, було таке, що якось ми з класом мали йти на природу і кожен приніс щось з дому. Ага, тобто в нас таке є. Але тут це дуже часто можна зустріти. Отже ми з Кейтлін прийшли на ту вечірку. Це її група з універу вечірку робила. Я поспілкувалась з новими людьми. Було цікаво. Наступного ранку я зустрілась з Ені. Ната, ти її маєш памятати з таборів. І ти, Дануська також. Класно було зустрітись з ними, стільки спогадів.

В загальному тиждень пройшов добре. Правда мій пятирічний підопічний хлопчик влаштував мені пару концертів. В такі хвилини в мене враження складаєтсья, що один рік я не витримаю з тими дітьмиJ Але з іншого боку є такі моменти, що ті діти як янголи і ти тоді думаєш, як вони можуть бути інколи такими нестерпними! Дівчинка (3 роки) мені недавно сказала, що мене любить! Я подумала: «невже, і три місяці не пройшло!» Як не дивно, але це справді забирає багато часу поки діти привикнуть до нової особи в їхньому житті, ще й такої яка їм каже, що і коли вони повинні робити.

Також приїхали дідусь і бабуся дітей. І виявляється вони тоже класні люди! Дуже приємна пара! Я сама тішилась як дитина, коли вони приїхали і усвідомила, що вже забула це приємне очікування, коли до тебе їдуть дідусь і бабуся в гостіJ Бо ти знаєш, що вони тебе як внука\внучку будуть балувати солодким, будуть з тобою нянчитись, можливо десь заступатись перед батькамиJЄ в дитинстві такі моменти, що є тільки в дитинстві.

На цих вихідних поїхала в Філадельфію. 5 годин їхала на автобусі! Зазвичай поїздка триває тільки три години, але на тій автостраді сталась якась аварія і наша водій автобусу чекала, поки диспетчер дасть їй якийсь інший напрямок (так, тут можна побачити багато жінок, які працюють як водії автобусів. В насу була дуже весела жіночкаJ) Отже приїхала я десь біля пів шостої вечора. Так як бабуся і дідусь могли залишитись з дітьми, я виїхала о півдні. Вечір був класний. Я зустрілась з друзями Йозефа, до кого ми йдемо на весілля взимку. Це його друзі ще з коледжу. Класна пара. Потім ми з Йозефом пішли на оперу Отелло. Ми трохи запізнились і каса вже була закрита. Але одна жіночка, що там працювала дала нам квитки і навіть гроші не взяла! Опера була класна! Оркестр, оперні співаки, сцена, костюми! Короче варто було їхати 5 годин на автобусі заради такого класного вечора.

Повернення блудного сина...

Час летить! Аж не віриться, що вже осінь! Тут дуже тепло, літо одним словом.

Я вже адаптувалась. Привикла до своєї хост сімї і дітей. Вже нормально їжджу на машині і вмію користуватись громадським транспортом. Правда мені ще досі буває дивно, що я не вдома.

Навіть не знаю з чого почати, важко описати події останнього місяця за одним махом.

Ці вихідні в штатах подовжені, перший понеділок вересня тут святкують День праці типу як в нас День всіх трудящихся.....

це я намагалась місяць тому зробити запис в своєму блозі. Так, я знаю, я просто жахливо веду свій блог, може з непривички, а може тому, що я не дуже люблю писати.

Але я офіційно і прилюдно обіцяю, що з цього дня робитиму один запис в тиждень в своєму блозі!!!!

Ага, я знаю, це навіть для мене звучить...ммммм...смішно...

Але дива трапляються:)))

Отже сьогодні вже 7 жовтня. Наближається свято Хелоувін. Моя хост-сімя любить святкувати це свято і це класно, я зможу побачити і відчути свято на повну! Я люблю свята!!!! Мені трохи не хватає свят. Цікаво, якої саме частини свята мені не хватає - веселитись з друзями, чи.... ЇЖА!!!! Не подумайте, що я тут голодую:) зовсім навпаки! Я просто люблю їсти....мммм... їжа. Ха-ха, це вже звучить якось не по темі, можливо цю частину треба відредагувати:))))

Повертаюсь до теми Хелоувіна. І так, дім де я живу вже повністю екіпірований і готовий до свята. По всюду висять баба-йожки, чахлики-невмирущі, павуки, летючі миші і т.д., а... ледве не забула - гарбузи!!! звичайно, що гарбузи, як без них! До речі незабаром на наступних зборах моєї групи опер, ми будемо вирізати тим гарбузам цікави обличчя. Постараюсь фото свого пампкіна виставити сюди. Надіюсь я не забуду. Якщо забуду, нагадайте, будь ласка, кому дуже хочеться побачити моє творіння.

Щодо навчання тут, то я вибрала психологію. Це тільки вступ до психології - один семестр. Не подумайте, що я буду вже зразу професійним психологом:) хоча, було б непогано:)

Так, психологія мені дууууже подобається!!! Викладач класний (мій перший афро-американський викладач! Він по зовнішності нагадує Кріса Рока (коли це було згадано на першій парі, я поняття не мала хто такий Кріс Рок, але чого і кого не знайдеш в гуглі?) В мене є дві на тиждень лекції з психології. Але лекція ця - не просто лекція - це також дискусії. Спершу мені було досить стрьомно дискусувати на тій парі, але зараз я вже привикла і вже більше не червонію:)))))

У вівторок здала свій перший іспит з психології. Це був тест, який складався з 50 питань і знаєте як в американських фільмах вони показують - студенти сидять і заповнють такий невеличкий листочок з варіантами відповідей. Цей листочок потім в компютер, чи якийсь можливо інший апарат - і машина гавтоматично рахує бали.

В мене ще повинно бути два іспити і ще треба писати курсову - що я звичайно ДУЖЕ не хочу робити. Але побачимо як воно буде, можливо, якщо в мене цікава тема буде на курсову, то мені ще сподобається про це писати!

Щодо подорожей, то я багато не подорожую. Ну в Філадельфію звичайно часто подорожую. Була в Вашингтоні. Бачила білий дім (в реальності не такий він і великий як по телику показують). І взагалі в реальності, воно якось все не так помпезно виглядає. Це все через той телик. Також була в Філадельфії. Я і не знала, що там Рокі жив! Я була біля того музею де він по сходах бігав!!!

Я скучаю за домом і за друзями. Не хватає друзів. Щодо нових друзів, то в мене таких ще тут немає, є знайомі, але друзів - ні. Ну і звичайно за три місяці, хто може сильно другом стати. Але навіть знайомих небагато. Мабуть це тому, що моя повсякденність не перетинається з повсякденністю моїх ровесників. Якби я навчалась у ВУЗі з купою предметів, то б знайомих було б купа, так як кожного дня спільні пари. Тому мені потрібно прикладати трохи більше зусиль ніж звчайному студенту для нових знайомств. Важко знайомства підтримувати, так як у кожної знайомої людини свій графік життя і якщо нас нічого не обєднює, то відповідно і перетинатись нам потрібно попередньо домовившись. Але цих вихідних я все-таки вирішила бути більш соцільно-відкритою (чи як це сказати) людиною. Зустрінусь з деякими волонтерами, з якими познайомилась ще в Україні. До речі, недавно зустрічалась з Мері! Я така рада, що вона видужала після тої аварії! Було так приємно з нею зустрітись тут. Це таке тепле відчуття побачитись тут з людиною, яку я ще знала в Україні!!! Мабуть на мене чекають класні вихідні! Можливо з дозою ностальгії.

На сьогодні мабуть досить. Мене прорвало, називається:)))

До нових новин через тиждень!!!!!