Saturday, July 17, 2010

Перший тиждень

Отож в пятницю мене зустріла на вокзалі не сама Ніколь, а вся сімя:) Дуже приємні люди.
В суботу вони мені трохи показали місто. В неділю я пішла з ними в церкву в яку вони ходять. Цікаво так подивитись, порівняти. Щодо понеділка-пятниці, то в мене був встановлений графік. Зранку допомагала Ніколь зібрати дітей в табір/садок. Ще я їх сама на машині не вожу, але вже мабуть з наступного тижня почну. Потім в мене був вільний час доки не приходила Сара (колишня бейбі-сітер). Ми з Сарою забирали дітей додому, а також Сара показувала, куди вона з дітьми їздила, що робила і т.д. До речі, дуже класна та Сара:) Щодо людей, то переважно всі привітні, легко з ними спілкуватись, заводити розмову, короче, люди тут більш відкриті. А на цих вихідних я нарешті зустрілась з Йозефом. Зараз сиджу в бібліотеці того коледжу, де він вчиться. Щодо погоди - то ще досі спека, так само як і в Україні, на скільки мені відомо.
Я вже по-тихеньку звикаю до нового середовища. Що мене вразило, так це те, що коли ти щось купуєш, то на ціннику стоїть вартість товару, але без ПДВ, а коли ти вже підходиш до каси, то тобі там ПДВ накидують. Ну, правда, тут ПДВ не 20% як у нас, набагато менше, і в кожному місті і штаті ПДВ може відрізнятись, але приблизно це 7%. Але всерівно не звично, коли ти підходиш, до каси, щоб розплатитись за товар, в тебе в голові та ціна, яку ти побачив на ціннику, а тобі говорять трохи іншу ціну. Також я сумую за свіжими овочами:( з городу або з овочевого базарчику. Тут все так, як вже є в наших супермаркетах - поділено, пофасовано і не дуже на свіжі овочі подібне. Ну базарчики тут також є, але я ще на них не натрапляла. Трохи скучила за нашим борщом, варениками, дирунами, голубцями. Треба буде якось зварити щось домашнє.

Thursday, July 8, 2010

Вісточка з-за океану;)))

Ну ось я вже за океаном.
Долетіла нормально. Ще привикаю до 7годинної різниці в часі. Зараз я знахожусь в м.Стенфорд, біля Нью Йорку.

Щодо погоди, то тут - ЖАРА!!!! Хто памятає як було жарко декілька днів на початку червня у Львові - тут те саме, але мені здається, що в них вологість ще більша. Але прикол в тому, що ми попали в найжаркіший тиждень літа! В готелі всюди стоять кондиціонери, тому тут добре, а на дворі - парілка!!!

Зараз я перебуваю в готелі, де прохожу адаптацію. Тут ще є понад 160 опер. Ми проходимо курс адаптації, в нас є заняття зранку до вечора - підготовка перед тим, як ми розїдемось по сімям.

Що я робила останні два дні.
В середу в нас був підйом о 7.00.
В 7.30 - сніданок. Годують дуже добре!!! Багато фруктів овочів, мяса, десертів, їжа не є гостра, як я думала. Ніяких гамбургерів і чізбургерів:) А тарілки такі великі, що ти просто не можеш не заповнити всю тарілку їжею:) Але я бігаю, не переживайте, ще чікенбургери не зявились по бокам:)
А потім з 8.30-12.30 в нас були заняття, підготовлювали нас до того, що нас чекає, що ми повинні знати і так далі. Дуже цікаво, до речі.
О 12.30 - обід - дуже смачнючий. Їли мексиканську кухню! Але не гостру! Нас напевно пожаліли:)
Після обіду, я і ще група дівчат пішли в місто. Місто - гарне, чисте, великі будівлі.
О 15.00 продовжились заняття. О 19.00 - вечеря - також дуже смачна! (Щось для мене все смачне, мабуть часова різниця вплинула і на мої смакові рецептори:)))
Після вечері, ми натрапили на одну залу в готелі, де були танці (ми були одні танцюючі). Тренерка вчила нас танцювати африканський танець зумба, а потім і самбу, і чачача, і ще щось вчились танцювати. Короче, було ДУЖЕ весело і цікаво!:))) Після того я і ще одна дівчина пішли в басейн, який знаходиться в готелі. Басейн невеликий, неглибокий. І дууууууже хлоркою від нього несе. А я думала, що хлорка - це наше достояніє:) Але нічого, поплавали трохи, а потім я пішла спати. Відключилась моментально.

Сьогодні день був подібний, тільки ми також мали представників на заняттях з червоного хреста, які давали нам інформацію про першу медичну допомогу. Дуже цікаво!!!! І корисно!

Зараз багато дівчат поїхало на екскурсію в Нью Йорк. Я вирішила не їхати, бо дуже жарко і екскурсія буде дуже швидкою, тільки встигнуть побачити найвизначніші місця. Я хочу поїхати якось, щоб не спішучи розглянути достопремечательности. А також сьогодні я відчуваю себе досить змученою. Ще відхожу від різниці в часі, ще мій організм перестроюється.
Завтра виїжджаю до хост-сімї о 16.56, а прибуду в Вашингтон о 21.35. Мене на вокзалі зустріне Ніколь - моя хост-мама. Трохи переживаю. Але нічого, справлюсь. Якщо чесно, ще досі не віриться, що я тут не на тиждень, чи не на місяць, а на довше. Все як у вісні.