Зараз

Сьогодні в мене вихідний, незважаючи на те, що це понеділок (День президента, памятаєте?).
В Йозефа правда не вихідний. Але це добре, бо я мала можливість відвідати один з його класів - органічна хімія. Перед парою я надіялась, що хоча б не заснути на тій парі, але врешті-решт я налаштувалась на лекційний режим і навіть зрозуміла дещо з того, що пояснувала викладачка.

Зараз я сижу в бібліотеці даного коледжу, чекаю на свій поїзд-метро до Філадельфії, звідки я на автобусі їду у Вашингтон. Було б дуже цікаво побувати на лабораторній роботі Йозефа, там все дуже серйозно і в деякій мірі небезпечно. Але мене б мабуть туди не пустили і вона триває 5 годин, а мені вже треба їхати.

День народження Йозефа

було в суботу. Цього разу я не сама приїхала до Йозефа з Вашингтона. Зі мною також приїхала Еллі! Д/н відсвяткували весело і незвично. Ми поїхали в національний історичний парк Велі Фордж. Це історичне місце, де Джордж Вашингтон і його солдати зимували у 1777-1778 під час американської революційної війни. Місце дуже гарне: гарні широкі, похилі поля. Там також можна побачити репродукцію хатинок(скоріше халупок, це без образ, просто справді це хатинкою назвати не можна), де зимували солдати.

Субота була дуже вітряна, дуууууже. Вітер був майже 50км/год. А в нас була мета зробити невеличкий пікнік. Ми з Еллі зранку приготували овочево-картопляну запіканку і купили невеликий торт. Так як ми не могли розміститись безпосередньо на траві (нашу їжу мабуть би здуло, та і неможливо було на тому вітрі довго стояти). Тому ми вирішили перенести наш пікнік в середину одної з тих хатинок, що там були:) Ми не вандали, хатинку залишили такою ж чистою якою вона була.

День народження Лінкольна

Третього понеділка лютого тут святкують День президента - це червоний день в календарі. Причина святкування - 12 лютого День народження Лінкольна,3 а 22 - Вашингтона, ці два президенти вважаються значними постаттями в історії США. Цікаво, що всі червоні дні в календарі тут святкують по-понеділках (окрім Дня подяки, Різдва і Паски). Мені це подобається, бо багато людей мають вихідні по суботах і неділях і це класно мати ще один вихідний.

Еллі і Кейтлін організували вечірку в честь Дня народження Авраама Лінкольна. Це було справді весело. На вечірці я зустріла ще 4ох людей, які були волонтерами в Україні, двох з яких я знала. Еллі приготувала дуже смачну вечерю і дисерт. Також дівчата організували вікторину про життя і політичну діяльність Лінкольна. Ми так в кінці і не зрозуміли чия команда виграла, бо попутали скільки хто набрав балів, одним словом перемогла дружба:)
Я взгалі нічого не знала про Лінкольна, це для мене була навчальна вікторина.

Супер кубок

-це назва фінальної гри чемпіонату по американському футболу. В чому особливість цієї події і чому я про неї тут пишу. Як виявляється дивляться цей чемпіонат 90% американців, навіть ті, що нічого у футболі не шарять. Також під час цього чемпіонату показують дуже багато реклам, які вважаються найприкольнішими рекламами. Ефірний час, правда, реклами під час супер кубку коштує в декілька разів дорожче (3млн$) ніж звичайний і це зрозуміло чому, бо коли ще можна стільки народу перед екраном зібрати. Але справді дивним для мене було те, що причиною для багатьох людей дивитись Супер Кубок є саме раклама. Люди хочуть дивитись рекламу (ну взагалі-то я також не проти подивитись рекламу, якщо вона справді прикольна).

Я спершу не дуже звертала увагу на те, що багато людей з таким захопленням говорили про Супер Кубок, але коли Йозеф почав мене переконувати, що це подія, яку просто необхідно побачити, я вирішила, що піду на Супер Кубок вечірку, на яку мене запросили Кейтлін і Еллі (це волонтери Корпусу Миру, яких я знала ще в Україні).

Вечірка була весела. Особливість цієї вечірки було те, що головне блюдо було чилі і багато гостей принесли своє фірмове чилі. Дівчата трохи просвітили мене щодо правил американського футболу. Реклам було баааагато, співвідношення час гри і час реклами, мабуть, було 50:50. І особливо було класно, що виграла та команда за яку я вболівала:)

Врешті-решт я усвідомила головну причину того, що так багато людей дивляться Супер Кубок - це хороший привід разом зібратись і весело провести час.

Сніг і вихідні

Мабуть я б обожнювала Анандейл, якби я тут жила під час свого шкільного віку. Трохи сніг приморосив землю і на тобі - школу відклали на 2 години. Трохи слизько на дорогах стало - школу закрили на день. Снігу трохи більше випало - і школу закрили на 3 дні. Мрія дитинства, правда? Ага, але не зараз, бо як школу тут закривають, для мене це більше годин роботи. А 3 дні підряд по 10 годин з малявками - це багацько. Але попри ці снігові завірюхи - все добре.

В січні зявилась в мене по-сусідству нова опер з Німеччини - Сара. Так класно, що вона так близько живе - 3 хати від мене. І діти її такого ж віку як мої (але вона ще плюс однорічного хлопчика має). То ми тепер часто до них в гості ходимо, а вони до нас в гості приходять.

На минулих вихідних ми з Сарою і Мариною(це опер з Хорватії) сходили на деякі музеї у Вашингтоні подивитись. Столиця штатцька має десь біля 20 різних музеїв і що класно - вони безкоштовні. Я ще правда всі не обійшла. Ми з дівчатами сходили в ботанічний сад і в музей індіанців.

На одних вихідних, коли я була у Філадельфії, я попала на шоу талантів, яке було організовано Йозефа групою в його ВУЗі. Це був дуже гарний вечір! Приємно бачити багатосторонньо розвинутих людей. До речі, здається існує такий стереотип щодо американців, що навчання в них дуже спеціалізоване і переважно люди розвиваються у вузько вибраній сфері діяльності. Стереотип розбито. Ну, цей концерт, був не першим доказом.

Шоу талантів в себе включало: фото-виставку, картинну-виставку, показ двох документальних фільмів (я була ними дуууже вражена!), гра на фортепіано, гітарі, скрипках, спів, один хлопець навіть вірш написав про ДНК. Шкода, що мені той вірш важко було зрозуміти, не тільки тому що я не всіх слів знала з тої галузі, але мабуть і моїми обмеженими знаннями в тої сфери.

Цей концерт навіяв мені спогади про звітний концерт музчної школи, що проходить щорічно в травні в Мостах.