Маунт Вернон (20.11.10)

Це маєток першого президента США Джорджа Вашингтона. Дуже класне місце! З одного боку будинку річка, з іншого - поле і ліси. Було дуже класно побувати в середині будинку, де все залишеється в тому ж стані в якому було 200 років тому! Трохи дізналась більше про історію США. Було цікаво.

Як мене туди занесло?

В суботу 20 листопада під час Walkathon познайомилась з дівчиною з Хорватії. Вона мені і запропонувала поїхати в цей Маунт Вернон в неділю.

День Подяки

Гарна традиція. Святкують цей день в останній четвер листопада. Дуже нагадує українські свята - наготували багато і наїлись багато:) Тільки одне не співпадає, не має тут напились багато. Так, багато тут не пють порівняно з українською традицією. Найсильнішим напоєм за вечір було вино. Жінки переважно пили вино, а чоловіки пиво. Основні блюда - це індик, начинка до індика (цікаво те, що дехто кладе начинку в середину індика, а дехто просто так робить цю начинку і все-рівно вона називається "начинка" хоча такої функції вже не виконує), картопля пюре, ще запіканки різні з кукурудзою, горохом, а на десерт - традиційний гарбузовий пиріг. До моєї хост-сімї ще завітали друзі, було цікаво поспілкуватись з ними.

На вихідних їздила у Філадельфію. Познайомилась з молодшим братом Йозефа. Нарешті побачила "Гаррі Поттер 7". Дуже класно зняли його! Можливо я так говорю, бо книжку рік тому читала і не памятаючи деталей важко сказати, які події у фільм не включили.

Підготовка до Різдва тут починається наступного дня після Дня Подяки. Моя хост-сімя вже нарядила ялинку і весь дім, який тепер мені нагадує трохи святковий новорічний магазин. Ще не передивилась всі новорічні прикраси в будинку. Не звично трохи, що новорічний настрій починається так рано. Але я зовсім не шкодую, що він починається так рано.

Божевільні танці...

Ну не такі вже і божевільні. В коледжі, де я вивчаю психологію, зараз проходять безкоштовні уроки сальси! Сьогодні було перше заняття. Нарешті я вибралась на заняття танців!!! Ура! Як не дивно, але співвідношення хлопці:дівчата було 50:50:) А також було класно, що коли ми почали танцювати парами наша інструктор, кожного разу, коли ми практикували якийсь інший крок, казала нам міняти партнерів. Тобто по-колу я протанцювала майже з половиною хлопців в групі. Наша інструктор аргументувала цей підхід тим, що так скоріше можна краще навчитись танцювати. А також це класно, бо можна познайомитись з людьми в групі.

Сьогодні мені подзвонили від зубного. Моя постійна коронка вже готова до інсталяції. Їду наступного тижня до лікаря. Також я подзвонила сьогодні в свою страховку і вони сказали, що повернуть мені гроші на протязі наступних двох тижнів. Це добре! Точніше це супер!:)

Завтра іду в школу Герета. Їхній клас організовує обід в честь Дня подяки.

Вчора

був класний вечір. Я поїхала на зустріч опер. Як не дивно (але чому це дивно має бути?) але я отримала масу задоволення від тої зустрічі. Мабуть тому, що там всі були такі ж як і я - опер. Ми наготували дітям солодкого перекусу (не закусу:)), обігнали нашу сусідню групу. Вони приготували 300 пакетів , а ми 500. Я познайомилась з новими опер. Приємно було побачити обличчя, які я вже бачила раніше. Зявляється відчуття більшої привязаності до опер, яких я знаю.

Класна новина. Та компанія, на автобусі якої я одного разу добиралась 5 годин до Філадельфії і 6 годин назад, зробила акцію - безкоштовно квитки можна придбати на певні рейси. Я так і зробила. Придбала квиток в Пітцбург, куди я поїду під кінець грудня.

І про що писати?...

Наступила творча криза, називається.

В мене все добре. Трохи простудилась, бо все моє хост-сімейство застуджене ходить. Надіюсь скоро пройде. Мама, не переживай, температури немає, горло полоскаю і вдягаюсь тепло:)

Зараз сиджу над домашнім завданням з психології. Лінь писати, але треба зробити.

Завтра в мене зустріч з моєю опер групою. Ми будемо робити їжу для дітей з мало-забезпечиних сімей (баняками ми на кухні стукати не будемо, тільки зробимо суміші шоколаду, горіхів, марш-мелоу (зефір) і печива). А в суботу у Вашингтоні відбуватиметься Walkathon (слово похідне від Marathon - марафон, тільки замість "mar" є слово "walk", що означає "ходити", тобто учасники цього Walkathon будуть проходитись, а не бігти). Ця подія присвячена бездомним людям. Гроші зібрані з Walkathon надійдуть організаціям які допомагають бездомним. Як вони збирають гроші - кожен хто проходить Walkathon платить/донує 50$ за участь і таким чином допомагає бездомним. В моєму випадку (а також інших опер з моєї групи) хост-мама однієї опер, компанія якої є спонсором цього Walkathon, спонсорує Walkathon кожної опер. Мені пройтись не лінь + я ще ніколи не брала учать в такій події і приємно допомогти бездомним.

Життя тут за океаном далі йде своїм ходом. Остання з цікавих подій - я нарешті сходила на боулінг. Завжди хотіла це зробити, але не зорганізувала чомусь такий похід в Україні. Було дуже цікаво і я трохи навчилась як той мяч треба кидати. За мячем ні разу не полетіла і це вже добре:)

Час нарешті все-таки зробити те д/з з психології...

Хелоувін і його "солодкі" наслідки

Ого! Щойно таку картину з вікна своєї кімнати побачила!... По дорозі бігла лисиця! Так, тут можна і лисицю і оленя побачити з вікна! Але вони переважно зявляються з лісистої сторони будинку, а не на проїзній частині прогулюються. І так, та лисиця крадькома через дорогу добралась до нашого газону і в кущах заховалась. Але потім!.... зявилася ще одна лисиця (чи лис) на дорозі (вони вирішили собі прогулянку під зорями на ніч зробити, чи як?) і пішла в тому ж напрямку, що і перша. Біля хащів друга зупинилась і почала очікувати першу, була односекундна сутичка і потім вони розбіглись в різні сторони. Мабуть тут дика природа так близько біля людей перебуває, бо ця територія була їхньою повноцінною домівкою доки люди не зявились тут. А коли люди зявились, то мабуть лісним жителям не було куди йти, або не хотіли вони йти, бо тут їх ніхто не чіпає (так, людей з рушницями серед білого дня тут не побачиш:) і це добре).

І так Хелоувін. Святкування пройшло класно! Мою хост-сімю і мене запросила на вечерю одна знайома сімя. Вечеря була класна! Там було ще 3 сімї. Для дітей зробили окремий стіл, ще купу забавок в хелоувінському стилі кожній дитині на стіл поставили. Повечеряли, а потім діти пішли в своїх костюмах trick or treat, що означає "або западло ми вам зробимо, або солодощі давайте" (грубий в мене вийшов переклад, якийсь трохи зеківський, але щось краще в голову не приходить. Сидить в голові російське слово, яке достовірно передає значення слова tick - шалость).

Отже, пішли діти цукерки вициганювати. Та сімя, що нас запросила на вечерю, живе в районі де дуже багато будинків і дітей також. І це було так класно спостерігати за зграями дітей, які бігали від дому до дому за тими цукерками!:)) Чарівна магія свята витала в повітрі. Деякі люди так по-хелоувінівськи прикрасили свої будинки! Деякі були навіть досить страшні. Ще дехто робив забави для дітей в своїх будинках. На приклад, одна сімя зробила зі свого будинку шабаш для відьм. Ті діти, які мали костюм відьми могли зайти в середину. В мене хоча костюму того не було, але мене пустили подивитись як там в середині. А там діти могли собі поїсти, в ігри побавитись і щось придбати. Інша жіночка (це було справді страшнувати, особливо, якщо дивитись на це очима дитини) відкрила двері своєї хати і стояла по-середині коридору в костюмі відьми, підсвічуючу лице знизу ліхтариком і тримаючи миску з цукерками в руках. Отже ті, хто хотів цукерки отримати мали зайти в середину її хати. А вона ще таким голосом хриплим говорила... Не знаю чи я б наважилась в своєму пятирічному віці зайти в ту хату. Герет (хлопчик за яким я дивлюсь) потім мені сказав, що це було справді страшно.

Назбирали цукерків діти купу!!!! (вони їх в кошики матерчаті збирали, а взагалі колись люди в наволочки цукерки збирали). Коли ми прийшли додому з гостей і збирання цукерків, то малеча почала сортувати свої цукерки. Взагалі в деяких сімях енна кількість цукерків після Хелоувіну є проблемою, бо батьки не хочуть, щоб діти їли так багато того цукру, діти звичайно ж не хочуть прощатись з нажитими непосиленою працею цукерками. Але моя хост-сімя має прекрасну традицію (принаймні цей прийом ще буде працювати декілька років). Вони дозволяють своїм дітям вибрати 10 цукорків, а все решта вони складають в кульок і залишають на ніч для Switch-Witch (відьма-обмінювачка). Та відьма типу приходить вночі і забирає цукерки, а дітям залишає якийсь подарунок за цукерки. Розумний вихід з нелегкої ситуації. І діти раді і батьки.

Також щодо назбираних цукерків, то рекомендується батькам перевіряти цукерки перед тим як діти їх споживатимуть. Я була шокована, коли почула наступне. Бували випадки, що в середині тих цукерків, що діти назбирали, батьки (це я в загальному говорю батьки, не моя хост-сімя) знаходили голки, леза!!!!!!!!!!!! Можете собі уявити!!!!!! Я була в шоці!!!! Мені ще досі в голову не вкладається, що є люди, які хочуть так нагло скривдити дітей:(

Перейдемо до хорошого. Короче тепер в нас вдома можна сказати шоколадний міні-склад (ті цукерки, що типу для Switch-Witch були) тільки діти цього не знають. Хоча не таке це вже і хороше, бо купа цукерків в хаті потребує великої сили волі (для мене особливо).

Я не могла дочекатись того Хелоувіна і одна причина - це звичайно цукерки! Наїлася я їх в неділю і в понеділок їла. Так їла, що на Твіксі зламала один зі своїх зубів:( І це ж Твікс! Печиво в шоколаді! Не грильяж! Перше, що я подумала: "Невже там голка була, чи ще якась фігня", друге - я не могла повірити, що зламала свій зуб! Короче, день вдався на славу. Переживала я не так за зуб як за те, що тут послуги дантиста коштують, скажемо, недешево. Так хотілось відтягнути вирішення цієї проблеми, але добре, що я почала діяти оперативно. Подзвонила до свого місцевого директора. Вона мені дала телефон дантиста і пояснила як страховка на зуби працює. Моя страховка на зуби оплачує тільки екстремальні випадки, типу, коли ти не можеш дотерпіти до закінчення програми, щоб полікувати зуб. Ну, в мене такий випадок (принаймні я так вважаю, в страховій компанії, вони по-своєму вирішують). Я була рада, що страховка оплачує хоча б екстремальні випадки, бо коли я зламала свій зуб, то думала, що прийдеться самій лікування оплачувати. Я подзвонила в ту зубну клініку, записали мене на середу (я була приємно здивована, що так швидко, хоча з іншого боку не хотілось мені туди йти. Як згадаю звук бурильної машини... :((() В клініці лікар сказав, що мені треба ставити коронку на зуб!!!! Уявляєте!!!! Коронка! Нікого не хочу образити, але коронка в мене асоціювалась зі старшим віком. Я була справді розстроєна. Дантист сказав мені, що я свою емаль сточую. Я ніколи зубами не скрегочу! Але він сказав, що багато людей скрегоче зубами під час сну. Це капець. Найгірше, що ти ж не можеш цього контролювати! Тому він і сказав, що треба ставити коронку, якщо просто пломбу поставить, то та пломба зламається швидко, бо не буде їй за що триматись. Мабуть не багато людей будуть із захопленням читати ці деталі, але я більше пишу для того, щоб поділитись досвідом, може в когось подібна ситуація. І так, чекає на мене ще один візит до дантиста незабаром, щоб постійну коронку поставити.

Обійшлось це лікування в $488. Так, недешево. Мене ще досі жаба давить. І я надіюсь, що моя страховка поверне гроші. Якщо поверне, то лікування обійдеться мені тільки в $100 (це те deductable про яке я раніше писала). Цукерків після того випадку я два дні не їла і зараз їх їм рідко. Хоч якийсь плюс. Хоч люблю я солодке, але не таке воно вже і корисне.