Фотосесія

Сьогодні був дуже класний день!:) Провела я більшість цього дня на одній плантаціі, що називається Салі. І там більше ніж 60 фотографів фотографували моїх друзів і мене майже весь день...


Ні, я не є місцевою знаменитістю... покищо:) Діло в тому, що....


Нашій групі відтворення історичних подій громадянської війни запропонували взяти участь у одній фотосесії. Це одна компанія організовує двічі на рік такі вікенд конвенції для фотографів аматорів, де вони можуть удосконалити свої навики. Цього разу конвенція відбувається у Вашингтоні і вони вирішили зробити фотографії на тему Громадянська Війна. Ось так ми всі і попали на ту фотосесію. 


Було дуже цікаво:) Напевно за все життя в мене стільки фоток немає як за сьогоднішній день було зроблено. Як тільки я отримаю деякі фотографії, я їх поставлю на фейсбук.

Здибанки українців у Вашингтоні

На одних вихідних на початку лютого я нарешті сходила на зібранку українців, що перебувають зараз в Штатах. Такі здибанки відбуваються щомісячно в одному з барів Вашингтона. Було цікаво, бо спершу там навіть виступив один гурт з українськими танцями. Перший раз в живу побачила як хлопці витанцьовують гопака! Дуже мені сподобалось!

Познайомилась з цікавими людьми. Так цікаво, бо багато молоді, в кого батьки мігрували з України і вона, ця молодь вже народилися тут і все-таки навчились щебетати по-українськи! А акцент в них який цікавий! А також вони вживають слова, які в Україні вже вийшли зі вжитку. Так що мені інколи треба перепитувати значення деяких слів:) На приклад, хто здогадається, що означають ці слова: лазничка, бути в тяжі; наразі не можу більше згадати слів.

В березні знову буде ця зібранка. Такщо можливо я туди знову загляну...

Танці і бали...

Події відбулися два тижні тому. В пятницю ми з друзями пішли на латино-американські танці. Це типу як звичайний клуб, але там танцюють вище згадані танці. Для тих хто ніколи не танцював сальсу, або бачату - без проблем - о 20.00 в тому клубі навіть дають урок. Дуже весело і цікаво!:) До мене також подруга, Оксана, з Філадельфії приїхала, яку я вже пів року не бачила, такщо ми класно повеселились. Що мен ще подобається в тому клубі, що не треба переживати чи є в тебе партнер танцювальни чи немає, бо там стільки хлопців... по-залу з однієї сторони в другу пройтись не можна без того, щоб тебе хтось не запросив на танець:)


В суботу ми з моєю подругою Оксаною поїхали у Вашингтон, де ми пробіглися по центру міста - поєднали корисне з приємним:)


А після обіду ми поїхали у Вінчестер, це містечко недалеко від мене, на бал у стилі 19ст:) Я вбралася у відповідне плаття того стилю, а Оксана вдягнула гарну вечірню сукну у стилі 21ст:) 
Бал почався з вечері: горіховий суп!:) на перше, а на друге - пюре з рибою і овочами. А далі - танці! Ага, танці саме в стилі 1860х років! Знаєте як вона там по-рядах танцювали! І знову ж таки було дуже зручно, що нам перед кожним танцем давали інструкції як їх танцювати:)
Це була одна з моїх мрій з дитинства побувати на одному з таких балів! 


Мрії збуваються...:)


Ага, а в неділю ми з Оксаною поїхали в Нью Йорк на один день...

Про вареники і базар

Діти з української діаспори мають можливість ходити в українську школу по-суботах тут у Вашингтоні. Школа платна, бо треба і за оренду приміщення платити, і зарплатню викладачам. Один зі способів як батьки також підтримують цю школу, це те що вони організовують різні заходи по збору коштів для школи. Один з таких заходів, це те, що під час передріздвяних свят, вони влаштовують український базар, де вони продають вареники і вушка (типу як вареники, тільки з грибами і виглядають як вушка. Їх в суп додають. Я до цього і не знала, що в українській кухні таке є. А ви?).

В листопаді одна з мам, чия дитина ходить в укр. школу організувала цей західу по-ліпленню в себе вдома. Так класно було! Переважно всі волонтери, що помагали - це мами дітей. Я із собою також запросила двох подруг з моєї програми - одна дівчина із Бразилії, а інша - з Південної Африки. Для них цей досвід ліпки вареників був повністю новий:)

Наліпили багацько вареників, разом з вушками вийшло 1750!!! Ага, я знаю, багацько. І нас всього було 16 волонтерів. Можна сказати, що інтенсивний курс по виготовленню вареників пройдено:)

Ітак...

...я дуже відстала зі своїми записами тут...

В цьому записі розповім про те як я провела різні свята.

Хеловін.

Цього Хеловіну, я вирядилась відьмою. Походили з дітьми по-сусідах, назбирали цукерки, наїлись цукерків... і ще залишили для Switch Witch - Відьма Мінялка. Мабуть я про неї писала минулого Хеловіну. Це відьма яка обмінює цукерки на якийсь подарунок. Після того, як діти назбирають цукерки, батьки дозволяють їм залишити якусь кількість цукерок для себе, а решту дітлахи залишають на ніч для відьми мінялки. Вона приходить вночі, забирає цукерки і залишає дітям якиийсь подарунок взамін. Це так батьки придумали спосіб оберегти своїх дітей від кілограмів цукру до яких у них є доступ після Хеловіну. Але не кожна сімя про цю відьму знає і тому їм приходиться якимось іншими способами оберегти своїх дітей від перецукрення:)

Також, кілька днів перед Хеловіном, одна моя знайома, яка навчається в університеті Джорджа Мейсона, що тут недалеко від мене, запросила мене на Хеловін вечірку в тому універі. Вона належить до танцювального клубу там. Вечірка була класна! Дуже по-хеловінськи оформлена. Танці були пережно всі латино-американські, так як це була вечріка для танцювально клубу. Тому мені, і деяким моїм друзям треба було вчитись на ходу:)

А також я дізналась, що вони таке кладуть в напої, що з того напою ніби дим іде, але він не кипить (знаєте, як у фільмах показують). Так ось, кладуть вони в напій сухий лід!

День Подяки.

Цього року День Подяки я також провела зі своєю хост-сімєю. Було наготовано багато їжі і в гості прийшли декілька друзів моєї хост сімї. Це свято мені дуже нагадує українські свята. Наїлись, і тепер можна телевізор подивитись. На Чорну Пятницю (день величезних розпродажів) я також не пішла цього року. Основна причина - в магазинах справжній дурдом в цей день твориться, ну і це недивно, бо справді великі скидки доступні.

Різдво.

На Різдво я також була зі своєю хост сімєю. На Свят Вечір тут немає такої традиції як у нас готувати святкову вечерю. Люди переважно ідуть ввечері до церкви (18.00, 20.00, 23.00 - в кожній церкві по-різному). Дехто влаштовує вечірки. Так одна моя знайома, запросила мене в гості до своїх батьків. В її сімї є традиція влаштовувати на Свят Вечір вечірку в себе вдома. Було там досить багато людей. Після того, ми поїхали в церку на службу о 23.00. Це був гарний вечір.

А Різдво тут, за традицією, починається з розпакування подарунків, що може зайняти цілий ранок (взалежності від розміру сімї). А далі - роби, що хочеш аж до святкової різдвяної вечері.

Новий Рік.

Святкування Нового Року пройшло класно цього року! Я поїхала з деякими своїми друзями в Трой, штат Нью Йорк, на лижі! В моїх друзів там родичі є, в яких ми могли пожити тих пару днів. Один день - ми катались на лижах, а на другий день, на Новий Рік - ми поїхали кататись на надувних санках. Було весело!:) По-вечорам, ми або грали настольні ігри, або дивились якісь фільми по-інтернету.

Наше Різдво!

На наш Свят Вечір я приготувала голубці. Так це не 12 страв, але було смачно:) (до речі, так як тут в мене немає допомоги прямої від мами, і я зготувала вже досить багато українських страв сама з нуля- мене розпирає від гордості за свої кулінарні досягнення:)) На саме Різдво, одна моя знайома запросила мене до себе в гості. Вона також з України і її мама приїхала її відвідати. Було так класно! Вони наготували багато українських страв і ми потім ще подивились мюзкл "На хуторі, біля Диканьки". І до мене прийшло відчуття нашого Різдва!:)

А наступного дня, 8 січня, я пішла в гості до одних моїх друзів у Вашингтоні. Всі запрошені гості принесли заготовки на разні страви, які ми разом там і зготували. У нас навіть була кутя! Мололи мак в кавомолці. Получилась дууууже смачнюча кутя!

Старий Новий Рік.

Про це свято я згадала 13 січня ввечері по-дорозі на латино-американські танці (сором і ганьба так пізно згадати!). Це не були просто танці, де ти вчишся танцювати. Це типу як звичайний клуб, але там не танцюють під типічну диско музику, а під латино-американську, відповідно, треба вміти танцювати ті танці (але виявляється, цьому не так вже і важко навчитись). В той вечір я удосконалила свої навики сальси, а також вивчила ще три види танців:) Було дуже весело! Ось так я зустріла Старий Новий Рік!

Плюс мені треба ще написати про вареники, базар, історичні відтворення подій, політику, релігію...

Вереснева субота. Частина ІІ: пещери

І так, до пещер Люрей потрібно було їхати приблизно годину. Люрей знаходиться на захід від Вашингтона. Що мені подобається в тій частині Штатів, в якій я живу - маєш тобі велике місто, а годину їзди на Захід від міста - повністю сільська місцевість! Ви мабуть думаєте, ну і що, в нас так само зі Львовом. Чому я так тут пишу, бо коли я приїхала в Штати і моя хост сімя повезла мене показати місцевість, то виявилось, що всі сусідні міста з Вашингтоном просто злиті, вони переходять один в одного без всяких просвітів нормальної живої природи! І коли я нарешті з часом побачила, що все таки просвіт є, тільки треба трішки далі на захід виїхати, то це для мене була веееелика радість!:)

Приїхала я в Люрей. Знайшла свою групу. Передягнулась в панянку 19ст. І пішли ми в пещери. Краса, краса, краса.... потім вечеря, потім танці періоду 19ст! Це була одна з моїх мрій!!! І так класно, бо була людина, яка нам підказувала як який танець танцюється:) Потім ночівля в палатці, палатка теж в стилі періоду 19ст, хоча в середині я спала на надувному матрасі і в спальнику - невеличке відхилення від 19ст, вже вибачайте:)

Наступного дня ми пішли в лабіринт! Справжнісінький лабіринт, зроблений із кущів! Це також було моєю мрією! Всьго нам десь зайняло півтори години в ньому походити, заблукати і знайти вихід.

Також біля пещер є музей про Громадяньку війну.... О, ледве не забула!!!! З самого ранку я мала нагоду сходити на церковну службу - це було відтворення служби періоду Громадянської війни! Просто супер! Пастор - молодець!

Це і справді були незабутні вихідні!!!...:)

Вереснева субота. Частина І: винарня і ключі

Щодо моїх пригод з вивчення історії США, то на початку вересня я мала нагоду взяти участь в ще одній події - відтворення битви під Люрей. Це місто відоме своїми пещерами з утвореннями земляних порід! Дуже гарно! Фото можете побачити на фейсбуці.

Ітак, той день почався дуууууже рано. Мені потрібно було встати в 4 годині ранку, бо перед поїздкою в пещери в мене була ще одна подія - збирання винограду на винарні. Винарня, до речі, та сама, де я була на своїй першій історичній події. Ітак добралась я туди приблизно о 6 годині ранку. Вже там була купа народу, сніданок готовий:) Приблизно о 7 ранку ми приступили до роботи. Класний досвід! По-двоє людей на одному виноградному ряді. Наговорилась до схочу! На щастя оси і бджоли мене оминули і ніяких змій не було видно. Позбирали ми виноград досить швидко, здається в 11.00 були вже готові обідати. Крім обіду нас ще і вином пригостили. Коли я вже зібралась їхати на зустріч моїй наступній пригоді, виявилось, що ще одна добавилась. Я залишила ключі від машини всередині машини....а двері, то ж закриті. Зразу паніка секундна, бо я завжди боялась це зробити, а тут я ще і годину їзди від дому. Єдине, що я точно знала, що не збираюсь дзвонити своїй хост сімї, щоб вони ще один ключ привезли. Вони класні, не подумайте, але не хотілось мені в них час на вихідних забирати.

Власники винарні - прекрасна сімя - мені дуже помогли. Спершу один з їхніх працівників спробував себе в ролі взломщика:) але не зовсім вийшло, бо не хотіли машину пошкодити. Потім вони подзвонили пожежникам, але ті були не на місті, і нарешті - копам. Приїхав місцевий шериф десь через хвилин 15. І чарівним способом відкрив двері машини!:) Дуже я йому була вдячна, врятував мій день!:)

І так, я знову на дорозі....